це новоутворена порожнина, що заповнена гноєм.
розпад тканин під дією власних ферментів
період від початку вмирання до останньої систоли серця.
пухлина призматичного епітелію слизових оболонок.
пухлина, побудована по типу залозистого органу або залоз слизових оболонок.
вроджена загальна нездатність організму виробляти пігмент меланін.
пошкодження тканин в запальному вогнищі.
одночасне відкладання амілоїду в багатьох органах.
стан підвищеної чутливості організму на повторне введення чужерідного білку.
загальний патологічний процес, що характеризується зменшенням кількості еритроцитів і гемоглобіну у крові.
білки, що утворюються клітинами лімфоїдних органів як відповідь на попадання в організм антигенів.
відкладання у внутрішніх органах частинок вугілля.
повне припинення сечовиділення.
переповнення артерій кров’ю внаслідок її посиленого притоку при нормальному відтоці.
запалення артерій.
порушення координації рухів і рівноваги тіла.
знижений вміст повітря в альвеолах.
прижиттєве зменшення в об’ємі органів, тканин або клітин, що супроводжується послабленням їх функції.
запалення препуційного мішка.
зворотнє виведення корму з шлунку в навколишнє середовище.
сповільнення серцевих скорочень.
збільшення просвіту бронхів.
запалення бронхів і легень.
переповнення вен кров’ю внаслідок затрудненого відтоку при нормальному притоці артеріальної крові.
характеризується втратою жирових відкладень в жировій клітковині.
накопичення трансудату в замкненій природній порожнині.
некроз тканин, що стикаються з зовнішнім середовищем.
патологічний процес, що характеризується підвищенням температури тіла внаслідок розладу терморегуляції.
запалення шлунку.
доброякісна судинна пухлина, побудована по типу кровоносних судин.
наявність в сечі крові.
накопичення в альвеолах крові.
збільшення об’єму його порожнин
вихід складових частин крові в вогнище запалення
загальне жовте забарвлення органів і тканин внаслідок надходження білірубіну в кров
судинно-тканинна реакція організму на подразнення, що супроводжується альтерацією, ексудацією та проліферацією
несприйнятливість організму до захворювання за допомогою утворення в організмі антитіл.
входження в порожнину кишки сусідньої ділянки кишкової трубки.
щільні утворення, що вільно лежать в якій-небудь природній порожнині організму.
злоякісна пухлина, що розвивається з покривного або залозистого епітелію.
набуте місцеве зникнення меланіну в окремих ділянках шкіри.
збільшення кількості лейкоцитів в крові.
білковий пігмент чорного кольору, що утворюється епітеліальними клітинами шкіри.
посилене виділення організмом меланіну.
доброякісна пухлина нервової тканини.
стійкий розлад процесів збудження і гальмування.
патологічний стан організму, що характеризується відкладанням жиру не тільки в підшкірній клітковині, а і в стромі органів.
хвороба дорослих, що характеризується зменшенням солей кальцію в кістках.
доброякісна пухлина перехідного епітелію, що покриває сполучнотканинний сосочок.
запалення сполучної тканини, що оточує матку.
доброякісна пухлина поперечносмугастої м’язової тканини.
хвороба молодняку, що характеризується недостатністю солей кальцію і вітаміну D в організмі.
загальна назва для інфекційних захворювань при яких токсини і мікроорганізми розмножуються і циркулюють в крові.
нагромадження грунтового пилу.
прискорення серцевих скорочень.
кров’яний зсідок, що утворився внаслідок тромбозу.
сечекрів’я.
процес захоплювання, поглинання і внутрішньоклітинного перетравлювання мікробів змертвілих тканин клітинами фагоцитів.
доброякісна пухлина хрящової тканини.
тяжкий стан організму, що характеризується пригніченням нервової і інших систем організму внаслідок дії надзвичайносильного подразника.
Абсцес у тварин – це патологічний процес, при якому утворюється порожнина, заповнена гноєм, внаслідок локалізованого запалення тканин. Він може виникнути внаслідок інфекції, травм, укусу іншої тварини, занесення інфекції через пошкодження шкіри або проникнення стороннього тіла.
У разі виявлення абсцесу у тварини слід негайно звернутися до ветеринарного лікаря, оскільки самостійне лікування може ускладнити стан.
Абсцес у тварин – це патологічний процес, при якому утворюється порожнина, заповнена гноєм, внаслідок локалізованого запалення тканин. Він може виникнути внаслідок інфекції, травм, укусу іншої тварини, занесення інфекції через пошкодження шкіри або проникнення стороннього тіла.
У разі виявлення абсцесу у тварини слід негайно звернутися до ветеринарного лікаря, оскільки самостійне лікування може ускладнити стан.
This will close in 0 seconds
This will close in 0 seconds
Так, агонія у тварин — це термін, що описує кінцевий період життя організму, який триває від початку вмирання до моменту зупинки серцевої діяльності (останньої систоли серця). У цей період відбуваються спроби організму мобілізувати залишкові ресурси для підтримання життєдіяльності, але вони зазвичай є неефективними.
Тривалість і прояви агонії можуть відрізнятися залежно від виду тварини та її фізіологічних особливостей. Наприклад, у дрібних тварин агонія зазвичай проходить швидше, ніж у великих.
This will close in 0 seconds
Так, аденокарцинома у тварин — це злоякісна пухлина, яка виникає з клітин залозистого (призматичного) епітелію слизових оболонок або тканин, що утворюють залози. Цей вид пухлин може розвиватися в різних органах і системах, зокрема в шлунково-кишковому тракті, легенях, молочних залозах, печінці, статевих органах тощо.
This will close in 0 seconds
Аденома у тварин — це доброякісна пухлина, яка розвивається з епітеліальних клітин залозистих органів або залоз слизових оболонок. Вона має менш агресивний характер порівняно з аденокарциномою, не проникає в сусідні тканини та не метастазує.
This will close in 0 seconds
Так, альбінізм у тварин є генетичним явищем, викликаним мутацією в генах, що відповідають за синтез меланіну — пігменту, який надає колір шкірі, шерсті, пір'ю, лусці та очам. У альбіносів відсутній або сильно знижений рівень цього пігменту, що призводить до білої або світлої шкіри й шерсті, а також рожевих або червоних очей (через видимі кровоносні судини).
Ось кілька цікавих фактів про альбінізм у тварин:
This will close in 0 seconds
Так, альтерація у тварин (та людей) є одним із трьох основних компонентів запального процесу, поряд із ексудацією та проліферацією. Вона характеризується структурними та функціональними змінами клітин і тканин у зоні запалення. Це реакція організму на пошкодження тканин, викликане фізичними, хімічними чи біологічними чинниками, такими як:
This will close in 0 seconds
Амілоїдоз у тварин — це патологічний стан, що характеризується накопиченням амілоїду (аномального білкового комплексу) у тканинах різних органів. Це захворювання може вражати печінку, нирки, селезінку, серце, шлунково-кишковий тракт, мозок та інші органи, що призводить до порушення їхньої функції.
This will close in 0 seconds
Анафілаксія у тварин — це гостра алергічна реакція, яка виникає на повторне введення чужорідного білка або інших алергенів (наприклад, ліків, вакцин, отрути комах). Вона є наслідком підвищеної чутливості організму, яка розвинулася після первинного контакту з алергеном.
Анафілаксія у тварин вимагає негайного ветеринарного втручання, оскільки стан є загрозливим для життя.
This will close in 0 seconds
Анемія у тварин — це стан, при якому зменшується кількість еритроцитів (червоних кров'яних клітин) або рівень гемоглобіну у крові. Це може призводити до порушення транспорту кисню до тканин і органів, що викликає слабкість та інші системні симптоми.
Анемія може бути наслідком різних причин, які поділяють на три основні групи:
This will close in 0 seconds
Антитіла — це білки, які виробляються клітинами імунної системи (зокрема, B-лімфоцитами) у відповідь на проникнення в організм чужорідних речовин, званих антигенами. Вони є основною складовою гуморального імунітету та відіграють ключову роль у захисті організму від інфекцій, токсинів та інших шкідливих агентів.
Антитіла є одним з основних захисних механізмів організму, що забезпечують швидке реагування на інфекцію та створення імунної пам’яті. Завдяки цьому імунна система здатна розпізнавати і ефективно боротися з повторним проникненням того самого антигену.
This will close in 0 seconds
Антракоз у тварин — це патологічний стан, який виникає внаслідок тривалого вдихання пилу, що містить частинки вугілля або інші мінеральні речовини. У результаті ці частинки накопичуються в легенях та лімфатичних вузлах тварин.
This will close in 0 seconds
анурія у тварин – це стан, при якому спостерігається повне припинення виділення сечі. Це серйозний симптом, який свідчить про критичні порушення в роботі сечовидільної системи. Анурія може бути викликана рядом причин, включаючи:
Анурія – це невідкладний стан, і своєчасна ветеринарна допомога може врятувати життя тварині.
This will close in 0 seconds
Артеріальна гіперемія у тварин — це стан, який характеризується надмірним наповненням артеріальних судин кров'ю через посилений приплив при збереженні нормального відтоку. Це явище виникає як фізіологічна або патологічна реакція і може мати різні причини та наслідки.
Якщо гіперемія триває довго, вона може призводити до порушення обміну речовин у тканинах, збільшення їхньої проникності для рідини, а також до набряків.
У разі підозри на патологічну артеріальну гіперемію у тварин важливо вчасно звернутися до ветеринара для визначення причини та вибору відповідної терапії.
This will close in 0 seconds
Артеріїт у тварин — це запальний процес, що вражає стінки артерій. Це захворювання може бути локальним або системним, і воно часто супроводжується серйозними порушеннями кровообігу в уражених ділянках.
Порада: Якщо у вашої тварини є підозра на артеріїт, важливо негайно звернутися до ветеринара. Своєчасна діагностика та лікування можуть запобігти серйозним ускладненням.
This will close in 0 seconds
Атаксія у тварин — це неврологічне порушення, що проявляється порушенням координації рухів, балансу та орієнтації в просторі. Цей стан не є хворобою сам по собі, а симптомом, що вказує на дисфункцію нервової системи.
Якщо у вашої тварини є ознаки атаксії, негайно зверніться до ветеринара. Своєчасне лікування може значно покращити стан і якість життя вашого улюбленця.
This will close in 0 seconds
ателектаз у тварин — це патологічний стан, який характеризується зниженим або повністю відсутнім вмістом повітря в альвеолах легенів. Він може виникати з різних причин і має важливе клінічне значення, оскільки призводить до порушення газообміну. Основні причини ателектазу у тварин:
Ателектаз може бути серйозною проблемою, якщо його не лікувати, тому важливо швидко виявити та усунути причину цього стану.
This will close in 0 seconds
Атрофія у тварин — це патологічний стан, який характеризується прижиттєвим зменшенням об'єму органів, тканин або клітин, що супроводжується зниженням їх функціональної активності. Вона може бути зворотною за умови своєчасного усунення причини, хоча в деяких випадках процес є незворотним.
This will close in 0 seconds
Баланопостит у тварин — це запальне захворювання препуційного мішка (оболонки, що покриває статевий член). Це поширена патологія, особливо у псів, яка може мати різні причини та ступінь вираженості.
This will close in 0 seconds
Блювота у тварин — це активний фізіологічний або патологічний процес, при якому корм, рідина чи інші вмісти шлунка виводяться через рот у навколишнє середовище. Цей механізм є захисною реакцією організму, що дозволяє видалити шкідливі або подразливі речовини зі шлунково-кишкового тракту.
This will close in 0 seconds
Брадикардія у тварин — це стан, при якому частота серцевих скорочень (ЧСС) зменшується нижче нормального рівня для конкретного виду, віку та розміру тварини. Це може бути фізіологічною реакцією або ознакою патологічного процесу.
This will close in 0 seconds
Бронхоектазія у тварин — це патологічне розширення просвіту бронхів, що супроводжується порушенням їх функції, накопиченням слизу, схильністю до хронічних інфекцій і запальних процесів. Це може бути як вродженим станом, так і наслідком інших захворювань дихальної системи.
This will close in 0 seconds
Бронхопневмонія у тварин — це запальне захворювання, яке вражає бронхи і легеневу тканину. Воно характеризується запаленням стінок бронхів, скупченням слизу та гнійного ексудату, а також порушенням газообміну в уражених ділянках легенів. Це одне з найпоширеніших захворювань дихальної системи у тварин.
This will close in 0 seconds
Венозна гіперемія у тварин — це патологічний стан, при якому відбувається надмірне накопичення крові у венозній системі внаслідок утрудненого відтоку при нормальному надходженні артеріальної крові. Це може спричинити набряк тканин, порушення їх функцій і навіть некроз.
This will close in 0 seconds
Виснаження у тварин — це патологічний стан, що характеризується значною втратою маси тіла, зокрема зникненням жирових відкладень у підшкірній жировій клітковині, а також зменшенням м'язової маси. Цей стан може бути наслідком різних захворювань, недоїдання або порушень метаболізму.
Виснаження у тварин потребує комплексного підходу, оскільки може бути ознакою як простих порушень харчування, так і серйозних захворювань. Важливо своєчасно звернутися до ветеринара для діагностики і корекції стану.
This will close in 0 seconds
Водянка (гідроторакс, асцит, гідроперикард) у тварин — це патологічний стан, що характеризується накопиченням трансудату (незапального серозного випоту) в замкнених природних порожнинах тіла (грудна, черевна, перикардіальна). Цей стан є ознакою порушення роботи органів або систем і не є самостійним захворюванням.
Водянка є серйозним станом, який вимагає негайного ветеринарного втручання для встановлення причини та лікування.
This will close in 0 seconds
Гангрена у тварин — це патологічний стан, що характеризується некрозом (омертвінням) тканин, які контактують із зовнішнім середовищем, таких як шкіра, кінцівки, вуха, хвіст або органи (наприклад, легені, кишківник). Гангрена може бути сухою або вологою, залежно від умов і механізму її розвитку.
This will close in 0 seconds
Гарячка у тварин — це патологічний стан, який характеризується підвищенням температури тіла через розлади терморегуляції, спричинені дією пірогенів (речовин, що стимулюють підвищення температури). Гарячка є захисною реакцією організму на інфекційні, запальні, або інші патологічні процеси.
This will close in 0 seconds
Гастрит у тварин — це запалення слизової оболонки шлунка, яке може бути гострим або хронічним. Це захворювання зустрічається у всіх видів тварин і має різні причини, симптоми та підходи до лікування.
This will close in 0 seconds
Гемангіома у тварин — це доброякісна пухлина, що утворюється з кровоносних судин. Вона може бути вродженою або набутою, з’являтися на шкірі, внутрішніх органах або слизових оболонках.
This will close in 0 seconds
Гематурія у тварин — це стан, який характеризується наявністю еритроцитів (крові) у сечі. Цей симптом свідчить про порушення у роботі сечовидільної системи або про загальні патологічні процеси в організмі.
This will close in 0 seconds
Гемоаспірація у тварин — це патологічний стан, що характеризується накопиченням крові в альвеолах легень, що може призводити до порушення газообміну і дихальної функції. Цей стан є небезпечним і потребує негайного втручання.
This will close in 0 seconds
Діагностику дилатації серця у тварин проводять за допомогою:
Лікування залежить від причини та ступеня ураження серця. Основні підходи:
Прогноз залежить від причини дилатації та своєчасності лікування. У багатьох випадках захворювання є прогресуючим, і тварина потребує довічної терапії. Проте рання діагностика та правильне лікування можуть значно покращити якість життя улюбленця.
Якщо у вашої тварини з’явилися підозрілі симптоми, варто якнайшвидше звернутися до ветеринара для повного обстеження.
This will close in 0 seconds
Ексудація у тварин – це процес виходу рідкої частини крові, білків плазми та клітинних елементів (лейкоцитів, еритроцитів) через стінки кровоносних судин у вогнище запалення. Це є однією з основних стадій запального процесу, що розвивається у відповідь на пошкодження тканин інфекцією, травмою чи іншими патологічними чинниками.
Ексудація виникає внаслідок:
Залежно від складу ексудату розрізняють кілька його типів:
Ветеринарний лікар використовує такі методи для оцінки запального процесу:
Лікування залежить від причини:
Ексудація – важливий механізм організму для боротьби із запаленням, але її надмірна або патологічна форма потребує лікування.
This will close in 0 seconds
Жовтяниця у тварин – це патологічний стан, який характеризується жовтим забарвленням слизових оболонок, шкіри, склер очей та внутрішніх органів через підвищений рівень білірубіну в крові. Цей пігмент утворюється при розпаді гемоглобіну та за нормальних умов виводиться печінкою. Однак при порушеннях у його метаболізмі або виведенні виникає жовтяниця.
Жовтяниця може бути спричинена трьома основними механізмами:
Виникає через надмірний розпад еритроцитів (гемоліз), що призводить до надмірного вироблення білірубіну, який печінка не встигає утилізувати.
Пов’язана з порушенням функції печінки, через що вона не може переробляти та виводити білірубін.
Виникає через блокування жовчовивідних шляхів, що перешкоджає виділенню білірубіну з жовчю.
Щоб визначити причину жовтяниці, ветеринар проводить:
Лікування залежить від основної причини:
При гемолітичній жовтяниці:
При печінковій жовтяниці:
При обструктивній жовтяниці:
Прогноз залежить від основного захворювання та швидкості початку лікування. У випадку інфекційних або токсичних причин при своєчасному лікуванні тварина може повністю одужати. Якщо ж причина пов’язана з онкологією або важким ураженням печінки, прогноз може бути обережним.
Профілактика включає:
Якщо у вашої тварини є ознаки жовтяниці, важливо негайно звернутися до ветеринара, оскільки це може свідчити про серйозне захворювання!
This will close in 0 seconds
Запальний процес складається з трьох основних стадій:
Альтерація – початковий етап пошкодження клітин і тканин під впливом патогенних факторів:
Ексудація – судинна відповідь, яка супроводжується виходом рідини та клітин крові у вогнище запалення:
Проліферація – відновлення тканин після пошкодження:
Класичні ознаки (за Celsus):
Запалення є ключовим процесом в організмі, але потребує контролю, щоб уникнути хронізації та ускладнень.
This will close in 0 seconds
Імунітет у тварин — це складна багаторівнева система захисту організму, яка забезпечує його несприйнятливість до інфекційних агентів: бактерій, вірусів, грибків, паразитів і токсичних речовин. Основна функція імунітету полягає у виявленні та знищенні чужорідних елементів, що можуть загрожувати життю або викликати хворобу.
Природжений (вроджений) імунітет
Це перша лінія захисту, яка функціонує від народження. Вона включає:
шкіру та слизові оболонки як фізичні бар’єри;
клітини-фагоцити, які поглинають збудників;
природні антибактеріальні речовини в організмі.
Набутий (адаптивний) імунітет
Розвивається упродовж життя тварини після контакту з інфекцією або вакцинацією. Його особливість — специфічність і пам’ять:
антитіла (імуноглобуліни), що виробляються у відповідь на конкретного збудника;
Т-лімфоцити, які розпізнають і знищують заражені клітини.
Коли в організм тварини потрапляє патоген, імунна система:
Розпізнає його як чужорідний антиген.
Активує клітини, які виробляють антитіла або безпосередньо атакують патоген.
Створює імунну пам’ять, завдяки якій при повторному зараженні відповідь буде швидшою та ефективнішою.
Імунітет є основою профілактики захворювань у домашніх та сільськогосподарських тварин.
Вакцинація стимулює штучний набутий імунітет, запобігаючи розвитку багатьох небезпечних інфекцій.
Порушення імунітету (імунодефіцити, автоімунні захворювання) можуть призвести до частих хвороб і загибелі тварини, тому важливо своєчасно проводити діагностику та імунопрофілактику.
This will close in 0 seconds
Інвагінація у тварин — це патологічний стан, при якому одна ділянка кишкової трубки входить у просвіт сусідньої частини кишки, утворюючи характерне впровадження. Такий процес може спричинити часткову або повну кишкову непрохідність, порушення кровопостачання, некроз тканин і запальні процеси.
Цей стан найчастіше зустрічається у молодих тварин (цуценят, кошенят, телят) і часто пов’язаний з:
різкою зміною раціону;
паразитарними захворюваннями;
інфекціями;
порушенням моторики кишківника;
післяопераційними ускладненнями.
блювання;
сильний біль у животі (тварина скиглить, вигинається);
млявість, втрата апетиту;
кров або слиз у фекаліях;
здуття та напруження черевної стінки.
Інвагінація діагностується за допомогою ультразвукового дослідження або рентгенографії з контрастом. Лікування зазвичай вимагає хірургічного втручання, під час якого проводиться розправлення інвагінованої ділянки або резекція ушкодженої частини кишківника.
This will close in 0 seconds
Камені у тварин — це тверді мінеральні утворення, які формуються в різних порожнинах організму (найчастіше в сечовому міхурі, нирках, жовчному міхурі або слинних залозах) і вільно лежать у них, порушуючи нормальну функцію органів.
Такі камені (конкременти) складаються з мінералів, солей, білкових або слизових компонентів, які випадають в осад унаслідок змін обміну речовин, порушення водного режиму чи інфекційних процесів.
Основні види каменів у тварин:
Уроліти (сечові камені) — у сечовому міхурі або сечоводах;
Нефроліти — у нирках;
Холеліти — у жовчному міхурі;
Сиалоліти — у слинних залозах.
Причини утворення:
неправильне харчування (надлишок білка, мінералів);
недостатнє споживання води;
малорухливий спосіб життя;
хронічні інфекції сечостатевої чи травної системи;
спадкові порушення обміну речовин.
Симптоми:
часте або болісне сечовипускання;
кров у сечі;
втрата апетиту, блювання (при ниркових або жовчних каменях);
занепокоєння або лизання ділянки живота;
загальне ослаблення та біль.
Діагностика:
УЗД, рентген, аналізи сечі та крові.
Лікування:
дрібні камені можуть виводитися медикаментозно;
більші — потребують хірургічного видалення;
важливе профілактичне харчування та контроль водного режиму.
This will close in 0 seconds
Карцинома у тварин — це злоякісна пухлина, яка виникає з покривного (епітеліального) або залозистого епітелію. Вона характеризується агресивним ростом, здатністю до інвазії в навколишні тканини та метастазування — поширенням до лімфатичних вузлів або віддалених органів.
Цей тип раку найчастіше вражає:
шкіру та слизові оболонки;
молочні залози;
травний тракт (стравохід, шлунок, кишечник);
печінку, підшлункову залозу;
легені, сечовий міхур.
спадкова схильність;
тривалий вплив канцерогенних речовин;
вірусні інфекції (наприклад, папіломавіруси у собак);
хронічні запалення або рани;
гормональні порушення (особливо у незкастрованих тварин).
потовщення, вузлики чи виразки на шкірі або слизових;
втрата ваги, зниження апетиту;
утруднене ковтання, дихання чи сечовипускання;
кров’янисті або гнійні виділення;
збільшення лімфатичних вузлів;
загальна слабкість, апатія.
цитологічне або гістологічне дослідження (біопсія);
УЗД, рентген, КТ або МРТ;
аналізи крові, в тому числі онкомаркери (за потреби).
хірургічне видалення пухлини (якщо можливо);
хіміотерапія, променева терапія — при системному поширенні або високій агресивності;
паліативне лікування — полегшення симптомів у пізніх стадіях.
This will close in 0 seconds
Лейкодерма у тварин — це дерматологічне порушення, що характеризується локалізованим зникненням меланіну (пігменту) в окремих ділянках шкіри, внаслідок чого з’являються світлі або повністю білі плями. Це набуте захворювання, на відміну від вродженого альбінізму.
Аутоімунні реакції – організм атакує власні меланоцити (клітини, що виробляють меланін).
Інфекції – вірусні, бактеріальні або грибкові захворювання можуть призводити до порушень пігментації.
Травми шкіри – хімічні або термічні опіки, укуси, подряпини.
Вплив ультрафіолету – тривале перебування на сонці.
Генетична схильність – деякі породи тварин мають вищу ймовірність до втрати пігменту.
Світлі плями (особливо на морді, носі, навколо очей, вухах).
Відсутність свербежу чи запалення (зазвичай).
Випадання шерсті на депігментованих ділянках не є типовим.
Собаки, коти, велика рогата худоба, коні, рідше — птахи.
У собак часто спостерігається у порід: лабрадори, ротвейлери, добермани.
Причинне — лікування основного захворювання (інфекції, алергії).
Імуносупресивна терапія — у випадку аутоімунного процесу.
У багатьох випадках не потребує лікування, оскільки є лише косметичним дефектом.
Лейкодерму не слід плутати з вітіліго або грибковими ураженнями — діагностику має проводити ветеринарний лікар.
This will close in 0 seconds
Лейкоцитоз у тварин — це патологічний або фізіологічний стан, що характеризується підвищенням рівня лейкоцитів (білих кров’яних клітин) у периферичній крові понад нормальні показники.
Лейкоцити є важливою частиною імунної системи тварини — вони відповідають за захист організму від інфекцій, токсинів, пухлинних клітин і чужорідних тіл.
Інфекції (бактеріальні, вірусні, грибкові, паразитарні).
Запальні процеси (рани, отити, абсцеси, панкреатит тощо).
Стресовий фактор (переляк, фізичне навантаження, транспортування).
Онкологічні захворювання (лейкоз, лімфома).
Аутоімунні хвороби.
Отруєння, опіки, кровотечі.
Нейтрофільний — характерний для бактеріальних інфекцій.
Лімфоцитарний — часто при вірусних інфекціях або хронічному запаленні.
Еозинофільний — при паразитарних інвазіях, алергіях.
Моноцитарний — при затяжних запаленнях.
Базофільний — рідкісний, може супроводжувати лейкемії.
Підвищення температури тіла.
Втрата апетиту.
Млявість, слабкість.
Збільшення лімфовузлів.
Ознаки основного захворювання (кашель, діарея, блювання тощо).
Загальний аналіз крові — основний метод виявлення.
Додаткові тести: біохімія, рентген, УЗД, аналіз на інфекції.
Етіотропне — спрямоване на основну причину (антибіотики, антипаразитарні, протизапальні засоби).
Симптоматичне — підтримка організму (вітаміни, інфузійна терапія).
Контрольний аналіз крові — через 5–10 днів після початку лікування.
This will close in 0 seconds
Меланін у тварин — це білковий пігмент чорного або темно-коричневого кольору, який синтезується в спеціалізованих клітинах — меланоцитах. Він є похідним амінокислоти тирозину і утворюється внаслідок складного біохімічного процесу, що регулюється ферментом тирозиназою.
Захист від ультрафіолетового випромінювання — поглинає шкідливі промені та зменшує ризик пошкодження клітин.
Забарвлення шерсті, шкіри, очей — визначає окрас і маскування у природному середовищі.
Регулювання температури — темні ділянки тіла поглинають більше тепла.
Захист нервової тканини — меланін також міститься в мозку (нейромеланін).
Шкіра та шерсть (або пір’я, луска, панцир).
Сітківка та райдужка ока.
Оболонки мозку.
Нігті, роги, копита (у деяких видів).
Гіпопігментація (зменшення вироблення) — наприклад, при вітіліго, лейкодермі.
Альбінізм — повна відсутність меланіну внаслідок генетичного дефекту.
Меланізм — надмірне утворення меланіну (протилежність альбінізму).
This will close in 0 seconds
Меланоз у тварин — це патологічний стан, при якому спостерігається посилене утворення та накопичення меланіну в тканинах організму. Його також називають гіперпігментацією, і він є результатом активізації меланоцитів — клітин, що синтезують меланін.
Генетична схильність — вроджена надмірна пігментація деяких ділянок шкіри або слизових.
Хронічне подразнення або запалення — постійний вплив (наприклад, травми, тертя, інфекції).
Гормональні порушення — наприклад, зниження функції надниркових залоз (як при хворобі Аддісона).
Опіки або рубцювання — після загоєння в цих місцях може накопичуватися меланін.
Пухлини — деякі новоутворення можуть містити велику кількість пігменту.
Шкіра (потемніння окремих ділянок).
Слизові оболонки (ротова порожнина, очі, статеві органи).
Внутрішні органи (легені, печінка, кишечник — найчастіше в забійних тварин).
Поява темно-коричневих або чорних ділянок на шкірі чи слизових.
Часто безболісне й не супроводжується запаленням.
У деяких випадках — естетична або діагностична ознака, а не хвороба.
Огляд тварини ветеринаром.
Біопсія пігментованої ділянки — для виключення пухлин.
Гістологічне дослідження — підтверджує наявність меланіну.
Зазвичай не потребує лікування, якщо немає функціональних або естетичних проблем.
Якщо є підозра на новоутворення або гормональні порушення — лікування основного захворювання.
This will close in 0 seconds
Невринома у тварин — це доброякісна пухлина, яка розвивається з клітин шваннівської оболонки (шваном) — оболонок, що вкривають периферичні нерви. Її ще називають шванома або невролемома.
Доброякісна (не метастазує, росте повільно).
Зазвичай ізольована та має чітку капсулу.
Може здавлювати навколишні тканини, зокрема нервові закінчення, м’язи, судини.
Периферичні нерви (кінцівки, тулуб).
Черепні нерви (наприклад, слуховий — у випадку з вестибулярними розладами).
Спинний мозок та навколохребцеві структури.
Утворення пухлини під шкірою, щільної та безболісної.
Кульгавість, слабкість кінцівок, порушення координації.
Якщо невринома вражає черепні нерви — можлива втрата слуху, запаморочення, перекіс морди.
При глибокому ураженні — неврологічні розлади (парези, паралічі).
Пальпація або візуалізація пухлини.
УЗД, МРТ, КТ — для визначення глибини та локалізації.
Біопсія — підтвердження доброякісного характеру.
Хірургічне видалення — основний метод.
У деяких випадках — регулярне спостереження, якщо пухлина не заважає функціонуванню органів.
Післяопераційне відновлення — фізіотерапія, вітаміни, знеболення.
This will close in 0 seconds
Невроз у тварин — це стійкий функціональний розлад нервової системи, який проявляється порушенням балансу між процесами збудження і гальмування. Він не пов’язаний з анатомічними ураженнями мозку, але може суттєво впливати на поведінку, фізіологію та емоційний стан тварини.
Хронічний стрес (шум, ізоляція, часті зміни середовища).
Неправильне виховання (жорстоке поводження, відсутність режиму).
Гіпо- або гіперопіка — надмірна турбота або ігнорування.
Скука, монотонність життя, відсутність навантажень чи стимуляції.
Гормональні порушення або внутрішні захворювання, які впливають на нервову систему.
Зміна поведінки: тривожність, страх, агресія, замкнутість.
Нав’язливі дії (стереотипії): облизування лап, гризіння хвоста, біг по колу.
Зниження або втрата апетиту.
Порушення сну, часте збудження.
Нетримання сечі або дефекація поза звичним місцем (у домашніх тварин).
Зниження здатності до навчання.
Проводиться ветеринарним неврологом або зоопсихологом.
Виключення органічних причин (пухлини, інфекції, токсини).
Спостереження за поведінкою в різних ситуаціях.
Зміна умов утримання — зменшення стресу, збагачення середовища.
Поводження та тренінг — поступове привчання до подразників, формування довіри.
Поведінкова терапія — робота з фахівцем.
Медикаментозна підтримка (за потреби) — седативні засоби, фітотерапія, адаптогени.
Фізична активність та ігри — знижують рівень тривожності.
This will close in 0 seconds
Ожиріння у тварин — це патологічний стан, який характеризується надмірним накопиченням жирової тканини не лише у підшкірній клітковині, а й у внутрішніх органах (стромі печінки, серця, нирок тощо). Це не просто косметична проблема — ожиріння впливає на обмін речовин, функції органів і тривалість життя тварини.
Надмірне харчування (особливо висококалорійними кормами, ласощами).
Малорухливий спосіб життя (нестача фізичних навантажень).
Гормональні порушення (гіпотиреоз, синдром Кушинга).
Стерилізація/кастрація (зниження обміну речовин без корекції харчування).
Психологічні фактори — переїдання як реакція на стрес або нудьгу.
Генетична схильність — деякі породи собак і котів схильні до ожиріння.
Збільшення маси тіла, округлий живіт, валики жиру на грудях, шиї, спині.
Уповільненість, задишка при незначному навантаженні.
Проблеми з серцем, печінкою, суглобами.
Зниження активності, сонливість.
Важке дихання, особливо у плоскомордих порід.
Ліпідоз печінки (особливо у котів).
Цукровий діабет.
Серцево-судинна недостатність.
Артрит, дисплазія тазостегнового суглоба.
Зниження імунітету.
Оцінка індексу маси тіла (BCS).
Зважування тварини.
УЗД, аналізи крові для оцінки стану внутрішніх органів.
Корекція харчування — спеціальні дієтичні корми з низьким вмістом калорій.
Збільшення активності — прогулянки, ігри, тренування.
Контроль ваги — щомісячне зважування.
Медикаментозна терапія — лише за призначенням ветеринара.
Мотивація власника — найважливіший фактор успішного лікування.
This will close in 0 seconds
Остеомаляція у тварин — це метаболічне захворювання кісткової тканини у дорослих особин, що характеризується розм’якшенням і деформацією кісток внаслідок дефіциту кальцію, фосфору або вітаміну D. У молодих тварин аналогічний процес називається рахіт.
Через порушення мінералізації кісткова тканина втрачає міцність: солі кальцію та фосфору вимиваються або не накопичуються належним чином, внаслідок чого кістки стають м’якими, ламкими і легко деформуються.
Нестача кальцію або фосфору в раціоні.
Дефіцит вітаміну D (особливо при утриманні без сонячного світла).
Порушення обміну речовин (ниркова або печінкова недостатність).
Вагітність, лактація — підвищений попит на кальцій.
Отруєння (наприклад, надлишок стронцію чи фтору).
Порушення засвоєння вітамінів у шлунково-кишковому тракті.
Кульгавість, млявість, небажання рухатися.
Деформація кінцівок (вигинання, скривлення).
Болі при дотику до кісток, спини, таза.
Патологічні переломи навіть без сильного навантаження.
Зниження апетиту, схуднення, апатія.
Клінічний огляд і пальпація.
Рентгенографія — зниження щільності кісток, деформації.
Біохімічний аналіз крові — зниження рівня кальцію, фосфору, порушення вітамінного статусу.
УЗД, аналіз сечі — при підозрі на системні причини.
Корекція харчування — раціони, багаті на кальцій, фосфор, вітамін D.
Додавання вітамінно-мінеральних комплексів (за призначенням ветеринара).
Сонячне світло або УФ-лампи — стимуляція синтезу вітаміну D.
Лікування супутніх захворювань (нирки, ШКТ).
Обмеження навантаження — м’яка підстилка, спокій.
This will close in 0 seconds
Папілома у тварин — це доброякісне новоутворення, яке виникає з епітелію, що покриває сполучнотканинний сосочок. Вона має характерну цвітоподібну або сосочкову структуру і найчастіше зустрічається на шкірі, слизових оболонках рота, очей, статевих органів.
Вірус папіломи (Papillomavirus) — основний збудник, особливо у молодих тварин.
Зниження імунітету — хвороби, стрес, паразити, стероїдні препарати.
Контакт з інфікованими тваринами або предметами.
Механічне подразнення шкіри — мікротравми, укуси, чесання.
М’яка або щільна на дотик.
Рожева, сіра або коричнева.
Має форму бородавки, грибочка, гілочки цвітної капусти.
Може бути поодинокою або множинною.
Зазвичай безболісна, але при травмуванні — кровоточить або запалюється.
Шкіра голови, шиї, кінцівок.
Слизова рота — язик, ясна, губи.
Кон’юнктива ока.
Слизові статевих органів.
У великої рогатої худоби — на вимені та сосках.
Огляд ветеринаром.
При необхідності — цитологія або гістологія (для виключення злоякісних утворень).
ПЛР — підтвердження вірусної природи (у складних випадках).
У більшості випадків – самовиліковується (через 1–5 міс.).
Імуностимулятори, вітаміни.
Хірургічне видалення — при множинних або травмованих папіломах.
Кріодеструкція, лазер, електрокоагуляція — сучасні методи видалення.
Антивірусна терапія — за призначенням.
This will close in 0 seconds
Параметрит у тварин — це запальне захворювання сполучної тканини, що оточує матку (параметрія). Виникає, як правило, після пологів, абортів або гінекологічних маніпуляцій, і є ускладненням інших хвороб статевої системи.
Ускладнення післяпологових інфекцій (ендометрит, метрит).
Травмування тканин при пологах або аборті.
Попадання бактерій (стрептококи, стафілококи, кишкова паличка тощо).
Некоректне введення внутрішньоматкових препаратів.
Загальні інфекційні захворювання з переходом на статеву систему.
Підвищення температури тіла.
Пригнічений стан, відмова від корму.
Біль у ділянці таза, спини, особливо при натисканні.
Порушення сечовипускання або дефекації.
Слизово-гнійні виділення з піхви (часто з неприємним запахом).
У великої рогатої худоби — затримка молока, зниження надоїв.
Пальпація через пряму кишку або піхву.
УЗД органів малого таза.
Аналіз виділень — для виявлення збудника.
Загальний аналіз крові — підвищення ШОЕ, лейкоцитоз.
Антибіотики широкого спектра дії — системно і місцево.
Протизапальні препарати (нестероїдні).
Імуномодулятори — для стимуляції захисних сил.
Фізіотерапія — УВЧ, теплові процедури (у ветеринарній практиці).
Інфузійна терапія — при важкому стані.
Очищення порожнини матки, якщо є супутній ендометрит.
Хронічне запалення → безпліддя.
Перехід у пельвіоперитоніт (запалення всіх тканин таза).
Загальна інтоксикація — при несвоєчасному лікуванні.
This will close in 0 seconds
Рабдоміома у тварин — це рідкісна доброякісна пухлина, що походить із поперечносмугастої (скелетної) м’язової тканини. Вона має повільний ріст і чітко окреслену структуру, не проростає в сусідні тканини і майже не метастазує.
Розвивається із м’язових волокон скелетної мускулатури.
Найчастіше вражає язик, глотку, гортань, грудну або черевну стінку.
У великої рогатої худоби, свиней, собак і котів — зустрічається вкрай рідко.
Має м’яку або еластичну консистенцію, часто безболісна.
Утворення під шкірою або в глибших шарах м’язів.
Порушення ковтання, дихання або голосу (якщо в зоні голови, шиї, гортані).
Зміна ходи або рухів — при ураженні м’язів кінцівок.
Може не викликати жодних клінічних проявів при малих розмірах.
Пальпація або візуалізація пухлини.
УЗД, КТ або МРТ — для визначення меж, структури, васкуляризації.
Біопсія з подальшим гістологічним дослідженням:
типові клітини з поперечносмугастими волокнами.
відсутність атипії, некрозу чи інвазивного росту.
Хірургічне видалення — основний метод.
Зазвичай прогноз сприятливий при повному видаленні.
Рецидиви — вкрай рідкісні, але можливі при неповному висіченні.
This will close in 0 seconds
Рахіт у тварин — це метаболічне захворювання молодняку, яке виникає внаслідок нестачі кальцію, фосфору та/або вітаміну D. Хвороба призводить до порушення формування та мінералізації кісткової тканини, що спричиняє деформації скелета, затримку росту та ослаблення організму.
Нестача вітаміну D — недостатнє ультрафіолетове опромінення, погане харчування.
Дефіцит кальцію та/або фосфору в раціоні.
Порушення співвідношення Ca:P — навіть при нормальному вмісті.
Шлунково-кишкові захворювання, що ускладнюють засвоєння мікроелементів.
Швидкий ріст молодняку при недостатньому забезпеченні поживними речовинами.
Телятка, поросята, лошата, цуценята, кошенята.
Особливо у тварин, що утримуються без вигулу, на прив’язі або в закритих приміщеннях.
Викривлення кісток (кінцівки, ребра, хребет).
Широкі суглобові зони росту (наприклад, у телят — "рахітичні браслети").
Кульгавість, порушення руху.
Затримка росту та розвитку.
Млявість, анемія, втрата апетиту.
У поросят — "сидяча поза", слабкість тазових кінцівок.
Клінічний огляд ветеринаром.
Рентгенографія — ознаки демінералізації кісток, зміни у зонах росту.
Аналіз крові — гіпокальціємія, зниження фосфору, підвищення лужної фосфатази.
Корекція раціону — збалансоване співвідношення Ca:P.
Додавання вітаміну D (перорально або ін’єкційно).
УФ-опромінення або вигул на сонці.
Фосфорно-кальцієві добавки, мінеральні премікси.
Лікування супутніх розладів (ШКТ, гельмінтози).
Повноцінне годування з перших днів життя.
Достатній вміст вітаміну D у раціоні або профілактичне введення.
Вигул молодняку на сонці.
Регулярна дегельмінтизація та контроль розвитку.
This will close in 0 seconds
Сепсис у тварин — це важкий генералізований інфекційний стан, при якому патогенні мікроорганізми та їх токсини потрапляють у кров і починають циркулювати по всьому організму, викликаючи системну запальну реакцію та порушення роботи внутрішніх органів.
Гнійні рани, абсцеси, укуси — основні джерела інфекції.
Післяопераційні ускладнення — при недостатній стерильності.
Пологи та аборти з ускладненнями (ендометрит, метрит).
Інфекції шкіри, легень, кишечника або сечостатевої системи.
Ослаблений імунітет — молоді, старі або хронічно хворі тварини.
Катетери, дренажі, імплантати — як потенційні ворота для бактерій.
Бактерії — Staphylococcus spp., E. coli, Streptococcus spp., Pseudomonas, Salmonella.
Гриби та віруси — рідше, зазвичай при супутній імуносупресії.
Різке підвищення температури або, навпаки, гіпотермія.
Слабкість, апатія, втрата апетиту.
Прискорене дихання, тахікардія.
Бліді або синюшні слизові оболонки.
Пронос, блювота, зневоднення.
Шоковий стан, судоми — при важкому перебігу.
У великих тварин — втрата продуктивності, координації рухів.
Загальний аналіз крові — лейкоцитоз або лейкопенія, підвищення ШОЕ.
Бактеріологічний посів крові — для виявлення збудника.
Біохімія — порушення функцій печінки, нирок.
Коагулограма — оцінка згортання (часто порушена при сепсисі).
УЗД, рентген, аналіз сечі — для пошуку джерела інфекції.
Потужна антибіотикотерапія (широкого спектра або за результатами посіву).
Інфузійна терапія — для боротьби з шоком та зневодненням.
Дезінтоксикаційні засоби — сорбенти, плазмозамінники.
Імуномодулятори — підтримка імунної відповіді.
Хірургічне видалення джерела інфекції (наприклад, абсцесу).
Моніторинг органів — печінка, нирки, серце, дихання.
Залежить від швидкості діагностики та початку лікування.
Без своєчасної допомоги сепсис часто закінчується смертю.
У разі одужання — можлива втрата функцій органів або тривала реабілітація.
This will close in 0 seconds
Сілікоз у тварин — це хронічне захворювання органів дихання, яке виникає внаслідок тривалого вдихання та накопичення у легенях дрібнодисперсного пилу, що містить кристалічну кремнієву кислоту (силіцію діоксид, SiO₂). Найчастіше вражає сільськогосподарських тварин, які утримуються в запилених приміщеннях або пасуться в сухих, вітряних районах з піщаними ґрунтами.
Постійна присутність у повітрі пилу (ґрунтовий, глиняний, цементний).
Погана вентиляція приміщень для тварин.
Недотримання санітарно-гігієнічних норм у стайнях, хлівах, ангарних утриманнях.
Механізоване прибирання без зволоження, що спричиняє пилоутворення.
Велика рогата худоба.
Коні.
Свині.
Іноді — птахи в пташниках.
Поступово наростаюча задишка (спочатку при фізичному навантаженні, потім у спокої).
Кашель (сухий, іноді з домішками слизу).
Слабкість, зниження продуктивності (молочність, прирости).
Млявий вигляд, пригнічення.
При ускладненнях — приєднання бактеріальних інфекцій (бронхіти, пневмонії).
Анамнез: умови утримання, пилове середовище.
Аускультація: хрипи, жорстке дихання.
Рентген легенів — виявлення фіброзних змін і відкладень.
Патологоанатомічне дослідження — у випадку загибелі: пил у легеневих тканинах, ущільнення, фіброз.
Забезпечення чистого повітря — покращення вентиляції, зволоження приміщень.
Переведення тварини в інші умови.
Протизапальна та бронхолітична терапія — інгаляції, фітозасоби.
Імуномодулятори для підвищення опору організму.
Специфічного лікування немає — важливо профілактувати та стабілізувати стан.
Пилозахисні заходи у стайнях: зволоження, часте прибирання.
Регулярна вентиляція, провітрювання.
Контроль мікроклімату — температура, вологість, запиленість.
Профілактичні огляди — особливо у промислових господарствах.
This will close in 0 seconds
Тахікардія у тварин — це прискорення частоти серцевих скорочень понад норму для відповідного виду, віку та фізіологічного стану тварини. Це не самостійне захворювання, а клінічний симптом, який може супроводжувати як фізіологічні, так і патологічні стани.
| Вид тварини | Норма ЧСС (ударів/хв) |
|---|---|
| Собака (великий) | 60–100 |
| Собака (малий) | 100–160 |
| Кіт | 140–220 |
| Кінь | 28–44 |
| ВРХ (корова) | 50–80 |
| Свиня | 70–120 |
Страх, хвилювання, біль.
Фізичне навантаження.
Підвищена температура навколишнього середовища.
Вагітність, лактація.
Лихоманка, інфекції.
Зневоднення, гіповолемія.
Серцева недостатність, аритмії.
Отруєння, інтоксикації.
Гіпертиреоз (особливо у котів).
Анемія або крововтрата.
Прискорене серцебиття, яке можна відчути при пальпації грудної клітки.
Задишка, неспокій.
Пульс частий, іноді слабкий.
Бліді або синюшні слизові оболонки.
Млявість, непритомність (при тяжкій тахікардії).
Аускультація серця (вислуховування фонендоскопом).
Пальпація пульсу на артеріях.
ЕКГ — визначення типу тахікардії (синусова, надшлуночкова, шлуночкова).
Аналізи крові — на електроліти, гормони (тироксин), токсини.
Усунення причини — лікування основного захворювання (інфекція, зневоднення, інтоксикація).
Седативні або антиаритмічні препарати — за призначенням ветеринара.
Внутрішньовенна інфузія — при гіповолемії, шоковому стані.
Контроль температури, болю.
Кардіологічна підтримка — при захворюваннях серця.
This will close in 0 seconds
Тромб у тварин — це щільний зсідок крові, який утворюється всередині судини або серця внаслідок тромбозу. Тромб складається з фібрину, тромбоцитів, еритроцитів та інших клітин крові і може перешкоджати нормальному кровотоку, що становить загрозу для життя тварини.
Пошкодження судинної стінки (травми, запалення, інфекції).
Зниження швидкості кровотоку (при серцевій недостатності, знерухомленні).
Зміни в складі крові — підвищена згортальність, дегідратація.
Хвороби серця (особливо у котів — гіпертрофічна кардіоміопатія).
Онкологічні процеси, ниркова недостатність, ендокринні порушення.
Тривале перебування в одній позі, наприклад, після операцій або паралічу.
Тромбоемболія аорти — різкий параліч задніх кінцівок, холодні лапи, відсутність пульсу на артеріях.
Високий біль, нявкання, паніка.
Прискорене дихання, синюшність слизових.
Кульгавість, набряк кінцівки.
Ознаки інсульту або інфаркту (при тромбі у мозку чи серці).
Раптова слабкість, втрата свідомості.
Ознаки легеневої емболії — задишка, кров із носа, судоми.
Проблеми з кінцівками — набряки, кульгавість.
Клінічний огляд, пальпація пульсу.
УЗД із доплером — оцінка кровотоку.
Електрокардіограма (ЕКГ) — при серцевій патології.
Аналіз крові — визначення коагулограми (згортання).
Рентген, КТ, МРТ — за потреби.
Антикоагулянти — препарати, що знижують згортання крові (гепарин, клопідогрель).
Тромболітики — розчиняють уже сформований тромб (використовуються з обережністю).
Знеболення та підтримка кровообігу.
Лікування основного захворювання — серцевої патології, інфекцій тощо.
Хірургічне видалення тромбу — рідко застосовується у ветеринарії.
Тромбоемболія — відрив тромбу з блокуванням життєво важливих судин (легеневої, аортальної, мозкової артерії).
Гангрена кінцівки, інфаркт органу, раптова смерть.
This will close in 0 seconds
Уремія у тварин — це важкий патологічний стан, який виникає внаслідок порушення роботи нирок, коли продукти азотистого обміну (сечовина, креатинін, аміак) накопичуються в крові замість того, щоб виводитись із сечею. У побуті її іноді називають "сечекрів’я", однак медично це термінальна стадія ниркової недостатності.
Хронічна або гостра ниркова недостатність (НН).
Отруєння нефротоксичними речовинами (етиленгліколь, лікарські засоби).
Сечокам’яна хвороба — блокування відтоку сечі.
Інфекції нирок (гломерулонефрит, пієлонефрит).
Опіки, шок, зневоднення — що призводять до зменшення кровотоку в нирках.
Запах аміаку з рота (сечовий запах).
Млявість, анорексія, блювота.
Судоми, хитка хода, тремор — ознаки уремічної енцефалопатії.
Язви в роті, виразки на язиці.
Блідість слизових оболонок (через анемію).
Підвищення температури, часте дихання.
У котів і собак — підвищений або, навпаки, відсутній сечовипуск.
Біохімія крові — підвищення сечовини, креатиніну, фосфору.
Загальний аналіз крові — анемія, зміни електролітів.
Аналіз сечі — низька щільність, білок, циліндри.
УЗД нирок — зменшення розміру (при хроніці) або збільшення (при гострому запаленні).
Артеріальний тиск — часто підвищений.
Виведення токсинів — інфузійна терапія, діаліз (при можливості).
Підтримка ниркової функції — крапельниці, препарати для зниження сечовини.
Спеціальна ниркова дієта (зниження білка, фосфору).
Протиблювотні, гастропротектори.
Сечогінні засоби, якщо є відтік сечі.
Антибактеріальна терапія — за потреби.
При гострій уремії — можливе повне відновлення за умови вчасного лікування.
При хронічній нирковій недостатності — прогноз обережний, можливе лише підтримуюче лікування.
This will close in 0 seconds
Фагоцитоз у тварин — це захисний біологічний процес, за якого спеціалізовані клітини імунної системи — фагоцити (наприклад, макрофаги, нейтрофіли) захоплюють, поглинають і перетравлюють мікроорганізми, частинки, токсини або змертвілі клітини. Це один із найважливіших механізмів вродженого імунітету.
Розпізнавання й наближення
Фагоцит виявляє патоген (бактерію, грибок, вірус або залишки тканин), орієнтуючись на хімічні сигнали (хемотаксис).
Зв’язування
Рецептори на поверхні фагоцита з’єднуються з антигенами на поверхні мікроорганізму або частинки.
Захоплення (енгульфінг)
Плазматична мембрана фагоцита обгортає мікроб, утворюючи внутрішньоклітинну фагосому (мішечок із захопленим об’єктом).
Злиття з лізосомою
Фагосома зливається з лізосомою (органела з ферментами), утворюючи фаголізосому.
Перетравлювання
Ферменти розщеплюють чужорідний матеріал. Рештки можуть виводитися назовні (екзоцитозом) або залишатися як залишкове тільце.
Нейтрофіли — швидка відповідь на інфекцію.
Макрофаги — більш повільна, але триваліша дія.
Моноцити — перетворюються на макрофаги у тканинах.
Дендритні клітини — також виконують презентацію антигенів.
Еозинофіли — менш активно, але теж здатні до фагоцитозу.
Захист від патогенів (бактерій, грибів, деяких вірусів).
Очищення тканин від загиблих клітин і токсичних залишків.
Активація подальшої імунної відповіді — передача сигналів Т-лімфоцитам.
Ослаблений фагоцитоз = підвищена сприйнятливість до інфекцій.
Деякі патогени (наприклад, Mycobacterium tuberculosis) здатні виживати всередині фагоцитів, уникаючи знищення.
This will close in 0 seconds
Хондрома у тварин — це доброякісна пухлина, що походить із гіалінової або волокнистої хрящової тканини. Вона характеризується повільним ростом, чіткими межами та відсутністю метастазів. Найчастіше спостерігається у собак, котів і великої рогатої худоби, але зустрічається досить рідко.
Формується в ділянках, де є хрящова тканина — носова перегородка, ребра, трахея, вуха, суглоби.
Іноді з’являється в м’яких тканинах або внутрішніх органах, де хрящ є атиповим — це так звана ектопічна хондрома.
Пухлиноподібне утворення, щільне на дотик, безболісне.
Повільне збільшення розміру.
При ураженні суглобів — обмеження рухливості, кульгавість.
При розміщенні в області носа, гортані — порушення дихання, хрипи.
Може бути видимою зовні або пальпується всередині тіла.
Клінічне обстеження (пальпація, аналіз руху).
Рентгенографія — округле, щільне утворення, що іноді має кальцифіковані ділянки.
УЗД — для м’якотканинної локалізації.
Біопсія та гістологія — підтвердження хрящового походження пухлини.
Хірургічне видалення — основний метод.
У більшості випадків рецидиви не спостерігаються після повного висічення.
Спостереження — якщо пухлина розміщена в зоні, де операція небажана і не викликає симптомів.
Хондрома не переростає у злоякісну форму, але її потрібно диференціювати з хондросаркомою — злоякісною пухлиною хрящової тканини.
Важлива ретельна діагностика, особливо при нетиповому розміщенні або швидкому рості утворення.
This will close in 0 seconds
Шок у тварин — це тяжкий, загрозливий для життя стан, який виникає внаслідок надзвичайно сильного подразника (фізичного, хімічного, інфекційного або емоційного) та проявляється різким пригніченням функцій нервової, серцево-судинної та інших життєво важливих систем. Основою шоку є гостре порушення кровообігу, що веде до гіпоксії тканин і метаболічного ацидозу.
Гіповолемічний — втрата великої кількості крові або рідини (травма, зневоднення, опіки).
Кардіогенний — внаслідок серцевої недостатності (інфаркт, аритмії).
Септичний — при важких інфекціях та інтоксикації.
Анафілактичний — алергічна реакція негайного типу.
Нейрогенний (травматичний) — при ураженні головного чи спинного мозку, сильному болю.
Сильна слабкість, лежить, не встає.
Прискорене, поверхневе дихання.
Швидкий, слабкий пульс або відсутній на периферії.
Бліді або синюшні слизові оболонки.
Знижена температура кінцівок (холодні лапи, вуха).
Зниження свідомості, тремор, млява реакція на зовнішні подразники.
Малий об’єм сечі або повна анурія.
Клінічне обстеження — стан слизових, температура тіла, пульс, артеріальний тиск.
Аналізи крові — ознаки гіпоксії, ацидозу, запалення.
Електрокардіографія, УЗД — при необхідності уточнити серцеву функцію.
Стабілізація кровообігу:
Внутрішньовенна інфузія (фізрозчин, декстрани, глюкоза).
Колоїдні або кристалоїдні розчини.
Киснева терапія — при наявності апаратури.
Знеболення, седативні засоби — залежно від причини шоку.
Корекція ацидозу, електролітного балансу (натрію бікарбонат тощо).
Антибіотики — при септичному шоку.
Глюкокортикоїди — у випадках анафілаксії або тяжкого шоку (за потреби).
Моніторинг — контроль ЧСС, дихання, артеріального тиску, діурезу.
This will close in 0 seconds